- чужинець
- [чужи/неиц']
-н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
чужинець
Смотреть что такое "чужинець" в других словарях:
чужинець — нця, ч. 1) Громадянин, підданий чужої держави, країни; іноземець. || Загарбник, ворог (у 2 знач.). 2) Чужа, нетутешня, захожа людина. || Людина, далека від кого небудь своїми поглядами, духом і т. ін … Український тлумачний словник
чужинець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
імміґрант — (чужинець, що переїхав до якої н. країни на постійне мешкання), переселець, нетутешній, немісцевий, чужоземний, чужоземець, зайда … Словник синонімів української мови
чужоземець — чужинець, і[и]ноземець, чужак, чужосторонець … Словник синонімів української мови
Флиз, Доминик Пьер де ля — Доминик Пьер де ля Флиз Dominique Pierre de la Flise Дата рождения: 18 декабря 1787(1787 12 18) Место рождения: Нанси … Википедия
заброда — и, ч. і ж. 1) зневажл. Людина, що прибула звідки небудь, нетутешня; чужинець; приблуда. || Чужоземний загарбник. 2) розм. Людина, що любить бродити, багато блукає. || Про того, хто забрів у воду, ловлячи рибу … Український тлумачний словник
іноземець — мця, ч. Громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець … Український тлумачний словник
пресельник — а, ч., заст. Переселенець, чужинець … Український тлумачний словник
чужак — а/, ч., розм. 1) Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець. 2) Нерідна людина, не родич. || Людина, чужа в певному середовищі, поглядами, духом чужа кому небудь … Український тлумачний словник
чужинка — I и, ж. Зменш. до чужина. II и. Жін. до чужинець … Український тлумачний словник
